Багато друзів та партнерів писали мені “Юра, що там у тебе / вас?” То я зрозумів, що маю все дуже детально розповісти. Почав писати, як мав час. Перепрошую, що затримався з відповіддю.
Тому я це далі і роблю. Проте якщо вам не цікаво читати мій лонгрід з війни, то ось його стислий зміст:
- Росія атакувала Україну.
- За таких обставин моє життя або когось з моєї родини зараз загрожує смертельна небезпека. Вибухи, постріли – все це поруч. Я разом з дружиною і 3 синами перебуваємо в селі під Києвом з собакою та котом. Можливо я ніколи більше вас не почую і не побачу.
- Життю моїх колег з Гофроіндустрії загрожує те саме. Вони ховаються в своїх домівках та бомбосховищах.
- Молимось за перемогу над загарбниками та вільну Україну..
- Моліться будь ласка за безпеку та здоров’я моєї родини, близьких, рідних, співробітників та всіх українців.
- Моліться будь ласка за тих, хто нас притискає та вбиває на нашій рідній землі, щоб в них прокинулось людське і вони отямились.
- Моліться будь ласка, щоб в моєму серці була любов до ближнього, не було ненависті, засудження. Навіть якщо ці люди наші гнобителі.
- Коли навколо війна – є час розмірковувати про найголовніше, другорядне стає осторонь. Я міркую про нове життя пiсля війни. Що це буде? Я не знаю.
- Я мрію одружити своїх синів та побачити онуків разом з дружиною.
- Я і мої близькі, ми хочемо ще жити разом з вами. Сподіваюсь, що наш час ще не прийшов! Нам дуже треба Ваша допомога. Стіймо за свободу, любов та життя!
Далі я пишу по порядку в деталях по ваших питаннях, та по моїх думкам, діях та почуттях. Сьогодні, вперше за 9 років у видавництві, я вивертаю перед вами своє серце навиворіт та пишу про мою роботу, людей і дороге мені.
Любі друзі, на 3-й день війни, я зрозумів, що маю вам написати, що і як. Хоча до цих подій я керував індустріальним видавництвом, мені не подобається особиста публічність і я всебічно уникав публічних виступів, залишаючи це для особистих контактів. Проте зараз такий момент в моєму житті, що я маю що сказати.
Я українець, зазвичай я розмовляю російською, працював в Києві. Але останні події мене підштовхнули перейти на українську мову. Серед наших партнерів багато росіян. І я завжди до них ставився і продовжую ставитися дружньо і з повагою. Попри всі політичні та історичні несумісності. Чому?
Через Христа. Я повірив в Нього з грудня 1994 року і хрестився для прощення моїх гріхів у 22 роки. Відтоді в своєму житті я керуюся вченням Христа як найбільшим приорітетом.
Ісус вчив «молитися за ворогів та благословляти тих, що клянуть». І це дуже складно і від цього мені дуже болить серце. Адже справедливість требує проклясти та дати у відповідь. Той хто був у війську чи спорті мене зрозуміє. Але Христос пішов іншим шляхом.
Україна. Я не ура-патріот. Життєвий досвід дає мені бачити певні недоліки та вади цієї держави. Але це моя Батьківщина! Проте я впевнений, що українці не гірші та не кращі за росіян. Так само як і росіяни за українців. І ще це наша країна, і ніхто не має права приходити та казати нам, що нам тут треба робити, чи що нам тут буде краще. Керуйте у себе! Ми – вільні люди!
А Гітлер і Сталін може з’явитися в будь-якій державі. І це можна застосувати до будь-якої нації. Ненависть народу до народу – це від диявола, який обманює людей своєю брехнею. В цю пастку може потрапити будь-хто. І жертва і кат. Зло бере свій початок від гріха людини. Гріх бере свій початок від безбожності та безвірства людини. А якщо до цього ще додається адміністративний ресурс, а якщо цей ресурс великий, то наслідки можуть бути страшними. Тому і відбувається те, що відбувається цими днями. Сподіваюсь ви можете думати мізками, а не тільки вірити пропаганді.
Я дуже радий, що Христос приніс своє прощення та милість для всіх народів. Він не “навалив” людям по справедливості. І я особисто дуже радію з цього. Ще мене підтримує, що Христос не був націоналістом. Христос – це мій герой. Саме Христос дає мені мир і прощення в цей момент. І я сподіваюсь, що якщо я піду з цього світу, Він мене прийме до себе.
Ввечері 24-го ми разом родиною молилися. Разом заспівали Богу пісню «Моє життя в Твоїх долонях». Ми знесли матраси в найзахищенішу ділянку будинка та полягали спати.
В суботу, 26.02.2022, “визволителі” прийшли брати Київ. Бої точились навколо Харкова, Чернігова, Херсону, Маріуполя, Одеси та решти міст на вулицях, полях і селах України. З 17 години запроваджується комендантська година, я усвідомлюю як ніколи, що життя людини,“як пара”, і що від людини не багато що залежить. Проте питання вирішує і долю спрямовує Господь Бог. А гинуть і погані і добрі, і віруючі і невіруючі. Люди гинуть і в битві і від старості. І Бог не зобов’язаний комусь повідомляти, як, хто і коли помре. І може це буду я. Адже навіть Христос страждав від людей, і ті його розп’яли.
Саме тому я сьогодні про всяк випадок попрощався зі своїми синами, просив у них вибачення за мої гріхи та проступи, дякував і висловлював моє захоплення ними. Я спокійний за них – вони дуже талановиті та в них сильні характери. Там, де будуть вони, буде користь, любов та добро. Я вчив їх вчитися, працювати, любити Бога та людей, я вчив їх поважати та прощати людей. Я вчив їх як просити вибачення. Я кожного з них вчив здоровому харчуванню, догляду за здоров’ям. Кожний з них (окрім найменшого, бо ще не встиг) ходив на спорт від 8 років і більше – плавання, волейбол, дзюдо – це шлях моїх синів. Війна це зупинила. Проте спортивні звитяги, честь та гідність, працелюбність та порядність, успіхи та здібності в науках – це все мої сини – я ними пишаюсь. Вони скрізь серед найкращих. Їхні дружини та діти будуть благословенні за такими чоловіками. І я дуже хочу побачити це на власні очі. Нехай Бог все це зробить в їхньому житті. Проте зараз в мою Україну прийшли чужі люди. Вони несуть зло та насильство. І все не так гарно і безпечно, як хтось комусь розповідає по державному телебаченню. Тому сьогодні я попрощався зі своїми синами. Раптом щось піде не так. А якщо все буде добре – дяка Богу – я прийму це з великою радістю. За це ми й боремось, цього ми прагнемо.
Моліться, будь ласка, Богу за мир та спокій в Україні, за здоров’я моєї родини, близьких та моїх співвітчизників. Моліться будь ласка за моїх друзів та колег по роботі. Ми зараз в великій біді та скруті.
Щиро ваш,
Юра Бачурін
Гофроіндустрія
